Іноді розум береться до справи

Іноді розум береться до справи, 

Змієм до серця у снах приповзе. 

Може даремно лиш нею ти мариш? 

Доки триватиме з болем це все? 

Нею хворієш, блукаєш у хмарах, 

Ладен у мріях літати без крил… 

Ходиш на людях, неначе примара, 

Їй не потрібні світи, що відкрив 

Вкотре для неї… Навіщо їх сяйво… 

Серце мовчало, згорнувшись в клубок. 

Часом тони від журби розправляло, 

Часом впускало у ритми любов… 

Далі здіймались у вись амплітуди, 

Як же замало для цього грудей! 

Звуки і фарби змішалися всюди, 

Мовби весь Всесвіт у вухах гуде. 

Дам собі раду, а думка про неї 

Миттю захопить у звабний полон. 

Тільки розквітнуть чудові лілеї, 

Знову мій розум шипить: «охолонь!»… 

 

19:51, 03.01.2018 рік. 

 

Зображення: http://www.bonzasheila.com 

Свидетельство о публикации № 99609
Просмотров: 3 | Рейтинг: 0
Добавлено: 03.01.2018 в 20:07
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
03.01.2018 21:21:30

В антагонизме лето и зима,антагонизм есть и у сердца, и ума!

Войдите на сайт!
Александр Леонидович, так и есть... Спасибо Вам за отклик! Добра!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!