ЗНАЙДИ МЕНЕ

А я живу в одній із тих сторін, 

Де смуток пустки не втамує спрагу, 

Де верб старезних срібнолистий дзвін 

Збива, як пил, душевну рівновагу. 

 

Де села зубожілі розбрелись 

У лоні здичавілої природи, 

Де вибивають п'ятами у вись 

Рожево-білі хмари-скороходи. 

 

Де птаство - стоголосі чаклуни, 

Де нишкне день на трав'яній постільці, 

Де я саджу картоплю й кавуни, 

Як вчили дід і родичі-трипільці. 

 

Де, впавши із найвищих куполів, 

Товчеться сонце у ріллі в пилюці... 

Знайди мене за маревом полів, 

Далеко від столиць і революцій. 

Свидетельство о публикации № 99488
Просмотров: 11 | Рейтинг: 0
Добавлено: 26.12.2017 в 19:34
Рецензии к произведению:
Анатолий Филимонихин
26.12.2017 20:35:03

Мова - насолода!!! Дякую!.. З Н. Р.!.. ((*_*))

Войдите на сайт!
Юрій Балюк
26.12.2017 23:26:59

Чудовий написаний серцем вірш, Людочко!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!