Всесвіт у твоїх очах...

Ти просто фантастично виглядаєш! 

Сьогодні ти безмежно чарівна. 

Щасливе серце щирим водограєм 

Постійно лине за межу пізнань. 

Звучать трембіти і водночас тихо 

І в тиші цій відчутний ніжний сплеск. 

Ідеш крізь мене ти, неначе вихор, 

Так хочеш, щоб душею я воскрес. 

Щоб крила одягнув нарешті білі, 

А може й власні швидко відростив. 

Агов! Прокиньтесь мрії наболілі! 

Позаду попіл, спалені мости… 

Попереду вже чую сміх заграви 

Й метеликів, що ожили в мені. 

Ой, розуме, який же ти неправий! 

До того ж непотрібний в вишині. 

Галактика Любові шлях осяє, 

Сліпуча у величності, хоча 

Хіба ж її із Всесвітом зрівняєш, 

Що я побачив у твоїх очах… 

 

14:15, 16.12.2017 рік. 

 

Зображення: http://wallpapers.99px.ru 

Свидетельство о публикации № 99231
Просмотров: 6 | Рейтинг: 0
Добавлено: 16.12.2017 в 19:19
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
16.12.2017 19:37:14

Красиво! З теплом!

Войдите на сайт!
Александр Леонидович, дякую! Добра Вам!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Вікторія Воля
16.12.2017 20:35:14

Написано чудового вірша,мов митець прозорою аквареллю блискавично намалював портрет своєї єдиної жінки-мрії!Браво митцю! З повагою.

Войдите на сайт!
ответ от Юрий Прокопенко на рецензию от Вікторія Воля
Вікторія, вельми Вам вдячний за оцінку!!! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!