ЗУСТРІЛА СПОКІЙ

Минаю жовтень, вкотре зву дощі, 

Морозцем першим злегка укололась... 

Аж раптом - Спокій в довгому плащі 

Неквапно йде доріжкою до когось... 

 

Гайда в село полям напереріз! 

Моя стара хатинка - перша скраю. 

У світлий храм роздягнутих беріз 

Он вітер спати сонечко штовхає. 

 

Он з листопадом котиться гарба, 

Розтрушуючи листя по дорозі. 

Який ти впертий, Спокою, ти ба! 

А в мене очі, бачиш, тонкосльозі. 

 

Та він сміється стиха: "Я не твій..." 

А я ж ніколи не візьму чужого. 

Життя - такий потужний листовій, 

І стишити його мені незмога. 

 

І знову сміх, чи так мені здалось, 

І Спокій у плащі, і дощик дрібен... 

Іди собі - тебе чекає хтось, 

Кому ти більше, ніж мені, потрібен. 

 

Свидетельство о публикации № 98684
Просмотров: 21 | Рейтинг: 1
Добавлено: 24.11.2017 в 20:14
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
24.11.2017 20:35:19

І мова чудова, і лірика чудова - душевна!

Войдите на сайт!
Александр Леонидович, Щиро дякую!!! Дуже приємно. Так давно не заходила на сайт.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
черноморка черноморка
24.11.2017 21:25:26

Душевно, тепло, дуже гарно, як завжди, дякую! З теплом!

Войдите на сайт!
Мария Мария
25.11.2017 6:48:41

І Спокій у плащі, і дощик дрібен...

Іди собі - тебе чекає хтось,

Кому ти більше, ніж мені, потрібен. (!!!)

Дякую! Забираю собі!

Войдите на сайт!
Николай Савка
25.11.2017 8:18:35

Можливо, що то нездійсненна мрія,

Можливо. лише пару кроків?!

До того. хто так гарно сіє,

Дарує й сподівання, й спокій!...

Войдите на сайт!
Наталия Швень
27.11.2017 15:58:03

Гарно. Шкода, що він один і на всіх не вистачає.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!