Донеччина: Шепотіла мені, росою омита трава…

Шепотіла мені, росою в омита, 

Духмяна трава…! 

Що у тих вільних степах, 

Там, де я народився…, 

Схована доля моя! 

 

Бо той край…, немов рай! 

Там золотом вкриті пшеничні поля. 

І Діва Марія…, його ніжно…, 

З любов’ю цілує, 

Як рідненьке своє Немовля! 

 

Там променеві стежинки 

Мерехтять над водою вночі. 

І де, над дзеркальній рікою, 

Колискові лунають…, 

Українські співучі пісні… 

 

І в тім місячнім сяйві…, 

Що в чарівних казках відчуття! 

Як тоді…, у далекім дитинстві, 

Ніби знову, мене обіймає 

Материнська ласкава рука… 

 

Рідна неня моя, берегиня, 

Там лишилось моє все життя! 

Твій мудрий погляд, і очі…, 

В них блакить з теплотою …! 

Щире серце й відкрита душа… 

Я так сумую, Мама, 

Завжди за тобою! 

Чому тебе рядом 

Немає…, зі мною? 

Куди... і навіщо…, 

Так рано пішла? 

 

А всесвіт навколо, 

Як той килим…, в зірках! 

З них, стібками, сплела 

Безкінечність на Небі - 

Чумацьку дорогу…! 

І де…, в тих світах…, 

Богородиця Мати - Земная…, 

За нас, грішних…, 

До Бога благає… 

 

Шепотіла мені у тому лузі, 

Квітами вбрана, трава… 

Ось той зоряний шлях, 

Що у вічність блаженну… 

Вона там…, в тім далекому краї! 

Туди твоя мама пішла… 

 

09.10. 2017 рік 

 

© Copyright: Аноним
Свидетельство о публикации № 97545
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0
Добавлено: 10.10.2017 в 01:36
Рецензии к произведению:
черноморка черноморка
12.06.2018 11:55:03

Болит душа... Вiдчуваеться в кожному рядочку. Дякую!

Щасти Вам!

Войдите на сайт!
ответ от Аноним на рецензию от черноморка черноморка
черноморка, Большое Вам спасибо за Ваш отзыв! К сожалению, это реальность! Почти каждый день все еще на Востоке гибнут люди.... Но большинство не желает это замечать. Так, неверное, проще жить: если не "слышал", то вроде бы и тет ни какой трагедии...

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!