Як мені на світі жить спокійно?

Як мені на світі жить спокійно? 

Вічний біль жариною пече, 

Сотня бід упевнено й надійно 

На моє усілася плече. 

 

Я життя своє розпорошила 

У турботах про усе й усіх, 

А тепер я стомлена й безсила, 

Десь під лісом закопала сміх. 

 

Перестала взагалі радіти, 

Бо проблеми кожен день несе, 

Бо спалило люте сонце квіти 

Й на городах висохло усе. 

 

Тільки й того, що думок зосталось – 

Хоч сама з собою говори! 

Як в мені болить батьківська старість 

І украй запущені двори! 

 

А іще з думок не можу стерти, 

Що в доньки така мілка душа, 

Що життя шалені кілометри 

Добігають поділки «межа». 

 

Свидетельство о публикации № 96330
Просмотров: 18 | Рейтинг: 0
Добавлено: 21.08.2017 в 00:54
Рецензии к произведению:
Наталия Швень
21.08.2017 7:27:03

Гарний вірш, тільки такий сумний. Все правда, і пересохлі городи нині, і батьки, які пішли вже або неминуче підуть, і діти якісь не такі, як ми були. Весь світ зірвався з гальм, але ж іншого в нас немає.

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Наталия Швень
Так, Наталочко. Світ зірвався. І ота безвихідь так гнітить, що не дає жити. Щиро дякую вам, моя дорогенька. Зустрічаємося у вересні в Радосині.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Любовь Малашенко
27.09.2017 23:24:04

Людочко, не тужи...Не ти одна сміятись розучилась, не ти одна йдеш стежкою батьків,

а діти...зрозуміти їх не сила, і їм не зрозуміть нас, селюків...

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!