Ранкове

Ще снить розніжена трава, 

Моя хатинка стиха дише, 

Та крапля жаб’ячого «ква» 

Сполохала ранкову тишу. 

 

Раптовий вітер з-за дібров 

Підкинув кулю сонця вгору – 

І промінь хмару розпоров, 

Як шпиця мій клубок ангори. 

 

Мале пташа з листочків-жмень 

Спива росу батькам на втіху 

І дивиться у білий день 

Крізь пальці кручені горіха. 

 

О, жабко, дякую за «ква»! 

Пташки, ловіть мої привіти! 

Фіранки сонце відкрива – 

Так сонячно в цю мить радіти! 

Свидетельство о публикации № 96256
Просмотров: 16 | Рейтинг: 0
Добавлено: 17.08.2017 в 12:53
Рецензии к произведению:
Антонина Рябко
17.08.2017 13:16:53

Гарно!

Усміхнулася почувши"ква".

Кожного ранку так прокидаюся.

Тепло і лагідно стає на душі Від Вашого вірша.

В першому рядку снить,мабуть спить?

Натхнення і сонячних днів Вам!З повагою.

Войдите на сайт!
Нина Трало
17.08.2017 16:05:46

Справжнє, натхненне, рідне і таке близьке.

Войдите на сайт!
Валентина Упиренко
17.08.2017 17:10:44

Таке миле "ква", наша рідна природа. Навіяло світле дитинство. Успіхів вам!!!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!