У грозу

Я – на кручі. Хустка – мов знамено. 

Дмуть крізь мене збурені вітри. 

І дирчать розкотисто-шалено 

В сірім небі хмари-трактори. 

 

Раптом – дощ, як стріли невблаганні! 

Промокаю наскрізно за мить! 

Миють коси блискавки в лимані, 

Аж вода підсинена кипить! 

 

Тилігульські схили, мов примари… 

Падаю в траву пожухлу ниць… 

Хочеться злетіти поміж хмари 

В надпотужну бійню блискавиць. 

 

У вікно до Бога сила стука – 

То громи регочуть досхочу! 

Я хапаю блискавку за руку! 

Б’є у спину вітер! Я лечу! 

Свидетельство о публикации № 95693
Просмотров: 13 | Рейтинг: 0
Добавлено: 26.07.2017 в 13:10
Рецензии к произведению:
Юрий Балюк
26.07.2017 13:26:38

Дуже боюся грози. І читаючи цей вірш ніби сам пережив ці хвилини лиха.

Войдите на сайт!
Елена Денисова
26.07.2017 13:43:05

Вражаючий вірш, як сама стихія...

Войдите на сайт!
Валерий Масагор
26.07.2017 20:05:56

Чудово!!!!!!!!:) З повагою!!!

Войдите на сайт!
Нина Трало
17.08.2017 16:07:43

Художньо написали і картина грози постає перед очима при читанні. Дякую.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!