Коли в душi закоханiй тепло

Життя не вистелене килимом, а повне битим склом, 

Куди не йди поранишся, фарбує гострі скельця кров. 

А нам любити хочеться від марення нічних заграв, 

Стань ближче, хоч на крок, молю, бо хтось вже вкрав 

Між нас весну, розмріяну і гарну, схожу на спектакль, 

Відкриту для шалених дійств, де все ґрунтується на «так». 

Фантастика? Та годі! Скільки ще терпіти біль від ран… 

Розлуку скуштувавши прикру, може знову тарарам 

Розбурхаємо в серці? Хай самотність йде під три чорти! 

Для мене так важливо знати, що жива й здорова ти. 

А решта шляху, хоч і вистелена вкотре битим склом, 

Не варта відчуття, коли в душі закоханій тепло. 

 

14:06, 10.06.2017 рік. 

 

Зображення: http://do100verno.com 

Свидетельство о публикации № 94527
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0
Добавлено: 10.06.2017 в 14:11
Рецензии к произведению:
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!