Я шукаю щастя

Кажуть люди: в світі щастя є крилате. 

Хочеться точніше в когось розпитати. 

Ще говорять: щастя в кожного своє. 

Хоч маленьке зовсім, але точно є. 

То ж, виходить з цього, і я щастя маю... 

Де ж воно сховалось, і чому не знаю? 

Щоб свою цікавість швидко подолати, 

Що для нього ЩАСТЯ, запитаю в брата. 

Від мене молодший, але це нічого. 

Має бути щастя, мабуть, і в малого. 

 

Підхожу до нього, торкаюсь тихенько: 

-- Що тобі для щастя треба, мій маленький? 

Смикнув той плечіма якось нетерпляче: 

-- Я вже не маленький, хіба ти не бачиш?! 

--Та я бачу, бачу. Тому і питаю, 

Що тобі для щастя ще не вистачає? 

Брат з-під лоба глянув, чи не насміхаюсь: 

-- Я велосипеда гарного не маю, 

Щоб на нім нестися по калюжах в зливу... 

Ось тоді я був би повністю щасливий! 

 

Хіба в цьому щастя? Якось не серьйозно. 

В кого ще про щастя запитати можна? 

 

Скоро прийде мама з роботи додому. 

Запитаю в неї, ій усе відомо... 

Посміхнулась мама, чмокнула в чуприну: 

-- Щастя – ти, мій любий, неповторний сину. 

Ще твій меньший братик...-- Боже! Що я чую? 

Хочу знати правду, а мама шуткує. 

 

Ну, яке я щастя?! А, тим більше, братик... 

Мабуть, у бабусі треба запитати. 

Вона в мене добра і розумна дуже, 

У цьому питанні точно допоможе. 

Серьйозно питаю про свою проблему, 

Щоб вона пройнялась важливістю теми. 

 

Бабуся, як завжди, усе зрозуміла, 

Відклала всі справи: 

-- Слухаю, мій милий. 

Що таке є щастя? Як тобі сказати... 

Мені ось для щастя треба не багато: 

Щоб були у домі живі всі й здорові, 

Щоби жили всі ми в злагоді й любові, 

Щоб...- Але дідусь тут почина втручатись: 

-- Про що йдеться мова? – запитав-- Про щастя? 

 

Мабуть, і дідусь мій щось важливе знає, 

Коли так серьйозно про щастя питає. 

Слухаю уважно дідусеві речі. 

Говорить поважно, обійняв за плечі: 

-- Щастя – це хороші і розумні діти, 

Що під мирним небом ми змогли зростити, 

Люблячі онуки, щирістю зігріті... 

Яке ще нам щастя треба в цьому світі? 

Дід замовк на хвильку, всміхнений і добрий: 

-- Ось такеє щастя тобі довподоби? 

 

Знизав я плечіма, не знав, що й казати... 

Хочеться про щастя ще спитати в тата. 

Він зітхнув тихенько, заблищали очі: 

-- Справді, ти про щастя дізнатися хочеш? 

Що ж, для нього, кажуть, треба не багато: 

Посадити дерево, збудувати хату, 

Ще зростити сина з мудрим, щедрим серцем. 

Щасливими звуться, кому це вдається. 

 

І пішов я мовчки у свою кімнату. 

Треба було добре все обміркувати. 

Що ж, виходить, що і я своє щастя маю. 

Тільки якось вийшло так, що не помічаю. 

Лишень зараз зрозумів, що мене завзято 

Люблять і бабуся, й дід, і мама, і тато... 

Навіть вчитися мені всі допомагають. 

Ще у мене добрий брат – я про нього дбаю. 

У сім’ї у нас жавжди лагідно й привітно 

І для друзів двері теж завсігди відкрито. 

А коли і посварять (і таке буває), 

Це, щоб кращим підростав. Впевнено я знаю. 

Коли б щастя це було в кожної дитини, 

То щасливою була б і уся країна. 

 

Свидетельство о публикации № 94338
Просмотров: 4 | Рейтинг: 0
Добавлено: 01.06.2017 в 12:25
Рецензии к произведению:
Наталия Швень
02.06.2017 13:38:05

Дуже гарний вірш. Вічне запитання, що таке щастя, і в кожного своя відповідь. І часто виявляється, що починають цінувати його лише тоді, коли воно зникає.

Войдите на сайт!
ответ от Галина Майорова на рецензию от Наталия Швень
Мабуть, такі ми вже є: що маємо не цінуємо, а загубивши починаємо шукати. Дякую за небайдуже прочитання.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Эдуард Неганов
07.10.2018 21:56:34

Спасибо, Галина, за чудесные стихи! Счастье это, когда рядом есть любимые дети, внуки, правнуки, когда мир в доме

и нет угрозы от безумства жадности.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!