Я шукаю щастя

Кажуть люди: в світі щастя є крилате. 

Хочеться точніше в когось розпитати. 

Ще говорять: щастя в кожного своє. 

Хоч маленьке зовсім, але точно є. 

То ж, виходить з цього, і я щастя маю... 

Де ж воно сховалось, і чому не знаю? 

Щоб свою цікавість швидко подолати, 

Що для нього ЩАСТЯ, запитаю в брата. 

Від мене молодший, але це нічого. 

Має бути щастя, мабуть, і в малого. 

 

Підхожу до нього, торкаюсь тихенько: 

-- Що тобі для щастя треба, мій маленький? 

Смикнув той плечіма якось нетерпляче: 

-- Я вже не маленький, хіба ти не бачиш?! 

--Та я бачу, бачу. Тому і питаю, 

Що тобі для щастя ще не вистачає? 

Брат з-під лоба глянув, чи не насміхаюсь: 

-- Я велосипеда гарного не маю, 

Щоб на нім нестися по калюжах в зливу... 

Ось тоді я був би повністю щасливий! 

 

Хіба в цьому щастя? Якось не серьйозно. 

В кого ще про щастя запитати можна? 

 

Скоро прийде мама з роботи додому. 

Запитаю в неї, ій усе відомо... 

Посміхнулась мама, чмокнула в чуприну: 

-- Щастя – ти, мій любий, неповторний сину. 

Ще твій меньший братик...-- Боже! Що я чую? 

Хочу знати правду, а мама шуткує. 

 

Ну, яке я щастя?! А, тим більше, братик... 

Мабуть, у бабусі треба запитати. 

Вона в мене добра і розумна дуже, 

У цьому питанні точно допоможе. 

Серьйозно питаю про свою проблему, 

Щоб вона пройнялась важливістю теми. 

 

Бабуся, як завжди, усе зрозуміла, 

Відклала всі справи: 

-- Слухаю, мій милий. 

Що таке є щастя? Як тобі сказати... 

Мені ось для щастя треба не багато: 

Щоб були у домі живі всі й здорові, 

Щоби жили всі ми в злагоді й любові, 

Щоб...- Але дідусь тут почина втручатись: 

-- Про що йдеться мова? – запитав-- Про щастя? 

 

Мабуть, і дідусь мій щось важливе знає, 

Коли так серьйозно про щастя питає. 

Слухаю уважно дідусеві речі. 

Говорить поважно, обійняв за плечі: 

-- Щастя – це хороші і розумні діти, 

Що під мирним небом ми змогли зростити, 

Люблячі онуки, щирістю зігріті... 

Яке ще нам щастя треба в цьому світі? 

Дід замовк на хвильку, всміхнений і добрий: 

-- Ось такеє щастя тобі довподоби? 

 

Знизав я плечіма, не знав, що й казати... 

Хочеться про щастя ще спитати в тата. 

Він зітхнув тихенько, заблищали очі: 

-- Справді, ти про щастя дізнатися хочеш? 

Що ж, для нього, кажуть, треба не багато: 

Посадити дерево, збудувати хату, 

Ще зростити сина з мудрим, щедрим серцем. 

Щасливими звуться, кому це вдається. 

 

І пішов я мовчки у свою кімнату. 

Треба було добре все обміркувати. 

Що ж, виходить, що і я своє щастя маю. 

Тільки якось вийшло так, що не помічаю. 

Лишень зараз зрозумів, що мене завзято 

Люблять і бабуся, й дід, і мама, і тато... 

Навіть вчитися мені всі допомагають. 

Ще у мене добрий брат – я про нього дбаю. 

У сім’ї у нас жавжди лагідно й привітно 

І для друзів двері теж завсігди відкрито. 

А коли і посварять (і таке буває), 

Це, щоб кращим підростав. Впевнено я знаю. 

Коли б щастя це було в кожної дитини, 

То щасливою була б і уся країна. 

 

Свидетельство о публикации № 94338
Просмотров: 5 | Рейтинг: 0
Добавлено: 01.06.2017 в 12:25
Рецензии к произведению:
Наталия Швень
02.06.2017 13:38:05

Дуже гарний вірш. Вічне запитання, що таке щастя, і в кожного своя відповідь. І часто виявляється, що починають цінувати його лише тоді, коли воно зникає.

Войдите на сайт!
ответ от Галина Майорова на рецензию от Наталия Швень
Мабуть, такі ми вже є: що маємо не цінуємо, а загубивши починаємо шукати. Дякую за небайдуже прочитання.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Эдуард Неганов
07.10.2018 21:56:34

Спасибо, Галина, за чудесные стихи! Счастье это, когда рядом есть любимые дети, внуки, правнуки, когда мир в доме

и нет угрозы от безумства жадности.

Войдите на сайт!
ответ от Галина Майорова на рецензию от Эдуард Неганов
Очень приятно чувствовать, что тебя понимают. Спасибо Вам.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!