З полону свiту задзеркалля…

Тобі пишу свої вірші, неначе каторжник закутий, 

Думки, мов камені дроблю, в словах шукаю самоцвіти. 

І знову вибухи в душі, зізнання, прикрощі, спокути… 

Сміюсь, ридаю і люблю, вирощую тендітні квіти. 

 

Блукаю в нетрях німоти, в багнюці порпаюсь страждання. 

Ніяк не впорати щабель розбутих снів, а десь далеко 

Я чую радісний мотив, вже повний нотами кохання. 

Воно – розбещене цабе, так зверхньо розбиває глека. 

 

Чекає скільки ще терпінь закладено в мені від Бога. 

Коли вщент спалені мости впадуть назавжди у провалля. 

Помре, нарешті, вправна тінь, звільнивши вибрану дорогу. 

До тебе з виру самоти, з полону світу задзеркалля. 

 

21:21, 23.05.2017 рік. 

 

Зображення: http://poradum.com 

Свидетельство о публикации № 94100
Просмотров: 6 | Рейтинг: 0
Добавлено: 23.05.2017 в 22:02
Рецензии к произведению:
Валерий Масагор
23.05.2017 22:39:50

Чудово, друже!!!:) Респект!!!

Войдите на сайт!
ответ от Юрий Прокопенко на рецензию от Валерий Масагор
Валерий, дякую за відгук! Творчої наснаги!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Наталия Швень
25.05.2017 16:16:40

Дуже гарні образи, вітаю!

Войдите на сайт!
ответ от Юрий Прокопенко на рецензию от Наталия Швень
Наталия, дякую Вам за оцінку! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!