Мiй бiдний двiр

Мій любий дворе, холодно тобі? 

Мене ти кличеш, друже, щохвилини. 

На груші двійко диких голубів 

Грудневої злякались хуртовини. 

 

Мій бідний двір закляк і побілів, 

Не гріє пласт горіхового листя. 

Тобі у груди б’ється сто вітрів, 

Мій рідний, мій занедбаний розхристя. 

 

Тобі, о дворе, мабуть невтямки, 

Що вже зима розклала рукоділля… 

Про що твої стривожені думки, 

І чи страждає від печалі гілля? 

 

Як б’ється сум у димовій тpубі! 

Мороз регоче весело – сміливець! 

Та ще ясніє сонечком тобі 

З-під снігу одинокий чорнобривець. 

 

Ти знаєш, час не вернеться навспак, 

Я теж сумую тут, за далиною… 

Мій теплий дворе, гордий одинак, 

Що ж ти так побиваєшся за мною? 

 

Свидетельство о публикации № 88195
Просмотров: 26 | Рейтинг: 2
Добавлено: 03.12.2016 в 00:17
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
03.12.2016 8:08:30

Чудово - як завжди! Нових Вам творчих злетів!

Войдите на сайт!
Елена Денисова
03.12.2016 20:45:50

Чудово, Людочко! Так і бачу цей занесений снігом двір... Зворушливо!

Войдите на сайт!
Юрий Балюк
03.12.2016 21:30:02

Зворушливі рядки, Людочко!!! Добра і щасливих життєвих хвилин, Землячко!!!

Войдите на сайт!
Наталия Швень
08.12.2016 9:40:26

Так щемливо. Прочитала, і наче власний двір побачила перед собою.

Войдите на сайт!
Мария Мария
10.12.2016 7:57:38

Вразили до сліз. Візьму собі, бо написали - як для мене. Дякую за таку роботу.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!