моя душа

моя душа як пори року, 

весела й квітуча як весна 

буває лиш тоді коли любовю заповнена вона . 

Приходе літо коли уже, народиться дитя 

і формується молода й щаслива сіммя . 

Буває і осін коли велике уже дитя 

і не гаразди має уже сіммя , 

так і душа може бути весела й сумна, 

бо осінь теж буває дощева і сонячна 

І ось біда в кінці прийшла зима холодна і сумна , 

як і душа, коли стара сіммя що лишається сама, 

бо дитя від ней уже пішла, 

бо виросла уже дитя, 

і у ней теж настала весела і щаслива та весна. 

Не думаючи що так само і для ней колись настане та холодна й сумна зима. 

Після якой на небеса піднімется душа. 

А на землі народиться нове дитя яка, 

так само страдатиме ії душа, бо така наша доля , 

Богом нам дана , коли весела коли сумна . 

Моя думка така, 

що наше земне життя, це спрба Бога, 

щоб душа яка лишає земне життя і підніметься на небесах, 

була весела і чиста як душа самого творца, 

А наше земне життя, це наш квиток на небеса біля, нашого творца. 

Ось чому у нас земне житя , 

щоб прожити харне і чисте житя , 

щоб потім на небеса, перед нашого творца стояла наша чиста і щаслива душа . 

Це прозьба нашого творца . 

© Copyright: RODOT
Свидетельство о публикации № 52127
Просмотров: 11 | Рейтинг: 0
Добавлено: 12.08.2014 в 00:17
Рецензии к произведению:
Татьяна Мезенцева
13.08.2014 21:42:18

Мысли у Вас интересные, но... не теряете запятые!Поэтому, поэтический ряд рушится.

"прозьба" -"прохання", есть еще некоторые моменты, которые необходимо доработать.

Удачи Вам и всех благ!

С уважением, Татьяна

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!