Щезну

Невідомо за що… Невідомо чому, 

Але знову у відповідь тиша. 

І немає вже місця спокійному сну, 

Він давно мої ночі полишив. 

 

А натомість думки розривають, болять, 

Бо не в змозі з усім розібратись. 

Знову стомлені струни у серці горять, 

Знову треба докупи збиратись. 

 

Необачно тобі дарувала я час 

Із надією, в світлих чеканнях. 

А ти брав цей дарунок… Й хоча б один раз 

Дав би силу моїм сподіванням. 

 

Ти пробач, що накрила тебе я теплом, 

Хоч, можливо, ти зовсім не мерзнув. 

Я не буду тривожити більше дзвінком, 

Просто тихо з життя твого щезну. 

 

Свидетельство о публикации № 41745
Просмотров: 8 | Рейтинг: 0
Добавлено: 04.03.2014 в 23:58
Рецензии к произведению:
Юрий Прокопенко
05.03.2014 6:35:33

Трогает. Красиво и сердцем писаны строки стихотворения!!

Последние строки звучат, как заклинание. Но как же сердце, ведь ему не прикажешь!!!

Удачи Вам и счастья!!! С уважением, Юрий!!

Войдите на сайт!
ответ от Альонка Aeterna на рецензию от Юрий Прокопенко
Юрий, спасибо! Очень приятно, что Вы прочувствовали дух стиха...

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!