І Я БІЛЯ РОЗБИТОГО КОРИТА...

А Тилігул – у тиші і безлюдді, 

Що навіть вітер степовий затих… 

Лиман – це синє озеро у блюді, 

Нема в лимані рибок золотих. 

 

На березі сиджу і вже не мрію 

Ні про палац, ні дорогий наряд… 

І сохну, як суцвіття деревію, 

І нічиїх не слухаю порад. 

 

Проблем, як горобців прудких багато, 

Взяли в облогу злидні-свояки. 

І мій дідусь не побудує хату, 

Всміхнеться сумно: «Бісові роки!» 

 

Життя позаду – поле перерите, 

Поранене, як воїни в бою… 

І я біля розбитого корита 

Сиджу, підперши голову свою. 

 

Свидетельство о публикации № 106842
Просмотров: 20 | Рейтинг: 0
Добавлено: 29.01.2019 в 14:50
Рецензии к произведению:
Николай Савка
29.01.2019 17:04:53

Життя твоє мов поле перерите,

Важке вдалося й дуже непросте.

Та не журися, щастя не в кориті,

В зерні, що на тім полі проросте...

Войдите на сайт!
Александр Леонидович Ткачук
29.01.2019 17:50:42

Огляніться навкруги -друзі тут, не вороги, і для нас земля розрита -поруч ми,біля корита...

Войдите на сайт!
Юрій Балюк
29.01.2019 19:34:02

Всі чесні люди залишилися у розбитого корита, а скоробагатьки безсовісні "на коні"

Войдите на сайт!
Эдуард Неганов
08.02.2019 15:51:28

Прав твій дідусь «Бісові роки!»

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!