Обійми

Я роздмухав багаття, підкинувши хмиз, 

Пал не згубить тебе, лиш обійме ласкаво. 

Ти не бійся обіймів – це лагідний тиск, 

Дуже ніжно голубить у дійстві яскравім. 

 

З кожним дотиком щедрим стає зорепад, 

Щоб світи паралельні з’єднались докупи. 

Павутинки бажання – прибульців юрба, 

У мурахах на шкірі, мов щит від розпуки. 

 

Ти і безлад в душі, ти й порядок святий, 

Обійму я тебе, розчинюся в блаженстві. 

Вкрай роздмухав багаття, палаєш вся ти… 

І кохання величне радіє в шаленстві. 

 

20:54, 09.01.2019 рік. 

 

Зображення: https://photo.99px.ru 

Свидетельство о публикации № 106470
Просмотров: 3 | Рейтинг: 0
Добавлено: 09.01.2019 в 21:14
Рецензии к произведению:
Надежда Перепелятник
09.01.2019 23:19:35

Очень чувственное и трогательное стихотворение! Прочувствовала его на энергетическом уровне. Спасибо, очень красиво.

Войдите на сайт!
Надежда, вельми вдячний Вам за відгук!!! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!