Він жде мене

В морозну ніч веду свою задуму 

У посинілий сніговий бісквіт… 

Невсипний біль і кілометри суму 

Біжать удаль, до батькових воріт. 

 

Він сам, отам, за пишними снігами 

Вітристу зиму вкотре вколисав. 

І кожен вечір змерзлими руками 

Складує дні у розблиски заграв. 

 

Він сам, отам, де вулиці незрячі 

Бояться фар і гуркоту машин, 

Де димарі уперто і терпляче 

Теплом стікають із усіх шпарин. 

 

Де ходять сни сумні по підвіконню, 

Де спогади житейські віч-на-віч… 

Він жде мене, свою єдину доню – 

А раптом я постукаю у ніч… 

 

Свидетельство о публикации № 106334
Просмотров: 16 | Рейтинг: 2
Добавлено: 02.01.2019 в 21:37
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
02.01.2019 21:53:54

Дуже зворушливо і душевно! Техніка написання бездоганна,як завжди! З найкращими побажаннями у новому році!

Войдите на сайт!
Дякую вам, Олександре. Дуже болить душа за дідом Льонею.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Эдуард Неганов
03.01.2019 10:41:08

Да, Людмила, он очень ждёт, надеется на встречу, особенно по праздникам. Приезжайте почаще к нему! Вам ведь тоже

нужны эти встречи... Очень проникновенные стихи!

Войдите на сайт!
Мария Мария
03.01.2019 12:24:41

В любимые.

Спасибо за прекрасную работу.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!