Я боюся сутінків ще й досі

Спогади в душі не перетліли 

І болять найбільше уночі… 

Он Лисиця від років змарніла 

Скромно примостилась на печі. 

 

Ледь вловимий від віконця протяг… 

Швидко вечоріє дивосвіт… 

Он Пан Коцький в стоптаних чоботях 

Підійшов до дідових воріт. 

 

Синя тиша задрімала в хаті, 

Шурхотить в пічурці домовик, 

Й невідомі тіні пелехаті 

Насилає дядько-Степовик… 

 

Я боюся сутінків ще й досі, 

Бо з плаката вицвіле, бліде 

Поросятко вередливе Хрося 

З казки постарілої іде. 

 

 

Свидетельство о публикации № 106211
Просмотров: 8 | Рейтинг: 0
Добавлено: 27.12.2018 в 20:01
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
27.12.2018 20:12:32

Стільки образів-казкових в своєму вірші тобі вдалося, Людочко зібрати!!! Дуже сподобалося!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Ех, Юрочко! Ці спогади мене мучать. Я часто дитиною була в діа й баби. От вони йдуть надвечір до корови, а я одна в хаті, лежу на лежанці, а поряд висить велика репродукція-плакат з казки Пан Коцький. Тоді мені, малій, було моторошно, що звірі зійдуть з кртинки. Але це дуже теплі спогади.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Наташа Романова
28.12.2018 9:08:24

Нехай залишаються тільки приємні спогади, а у новому році дні наповнюються теплом та радістю.

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Наташа Романова
Дякую, Наталочко! І вам щастя і миру в новому 2019 році!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!