ЧАС РОКИ ПРИШВИДШУЄ ПОТРОШКУ

Час роки пришвидшує потрошку, 

Тяжчає від перезрілих дум. 

Ти чекав дівчатко-заворожку, 

А зустрів мене – осінній сум. 

 

Билося життя твоє в напрузі, 

Часто серце об невдачі пік. 

Ми з тобою рідні вірні друзі 

З поглядом в один і той же бік. 

 

Нам відтак всміхається фортуна. 

Ти її іще розворуши! 

Вже ніяка за ворожка юна 

Не торкнеться стиглої душі. 

 

Свидетельство о публикации № 106024
Просмотров: 16 | Рейтинг: 0
Добавлено: 17.12.2018 в 21:09
Рецензии к произведению:
Валерий Масагор
17.12.2018 21:40:24

І летять роки й нема їм спину,

Подумки б і гору розвернув...

Та улігсь тягар якийсь на спину,

Сів перепочити і...заснув.:)

Войдите на сайт!
Александр Леонидович Ткачук
17.12.2018 21:57:14

Ой,підступна та фортуна...Може розкрутитися сама!Що - не збавить душу дівка юна?Вірити у це - то задарма! Із посмішкою і найкращими побажаннями!

Войдите на сайт!
Эдуард Неганов
18.12.2018 12:41:06

Усмехнётся нам ещё фортуна,

Ты её затронь, разворуши!

Не нужны тебе ворожки струны,

Подожди меня и не спеши... Спасибо, Людмила!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!