Нiчне сум'яття

Не дзвониш ти, i настрiй мiй 

сьогоднi зовсiм по погодi... 

Я йду по вулицi нiчнiй 

у снiговому хороводi. 

 

А снiг липкий в обличчя б'є, 

i до кiсток проймає вiтер. 

Ще вiдчай смутку додає: 

навiщо я твiй номер витер? 

 

В руцi тримаю поводок, 

а поруч пес бреде тужливо. 

Пробач, мiй друже: вiд думок 

вночi заснути неможливо. 

 

Ще трохи, Вiрний, потерпи – 

не хочу йти в пусту квартиру. 

Що значить бiль - не знаєш ти, 

хоча любити вмiєш щиро... 

 

А снiг мете... Душа болить... 

Вертаймось, друже, все. Додому! 

I пес зрадiв: вперед летить, 

забувши начисто про втому... 

 

Вже ранок... Снiгу намело! 

Неначе в нас пiвнiчний полюс... 

Дзвiнок. — Я слухаю, алло!.. 

Я знов живу! Твiй чую голос! 

Свидетельство о публикации № 105925
Просмотров: 10 | Рейтинг: 1
Добавлено: 13.12.2018 в 11:21
Рецензии к произведению:
Николай Савка
13.12.2018 12:19:54

Надійся , вір і сподівайся,

Нехай все снігом замело.

Чуєш, ніколи не здавайся,

Тоді почуєш ти "АЛЛО"!

Войдите на сайт!
ответ от Елена Денисова на рецензию от Николай Савка
Николай, гарно! Дякую!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
13.12.2018 13:47:45

Із вірою потрібно на дзвінок чекать,

І неодмінно він знову пролунає,

А на твоє простесеньке: "АЛЛО"!

Почуєш:"Я тебе люблю! А ти мене кохаєш?"

Войдите на сайт!
ответ от Елена Денисова на рецензию от Юрій Балюк
Юрій, все у ЛГ буде добре :) Дякую! Хай щастить!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!