Мовчання вбиває…

Мовчання вбиває… Чи крик, чи байдужість? 

Немов гільйотина, розтрощить любов, 

Красу неймовірну між проявів стужі… 

Даремне чекання, все гине, агов! 

 

Мовчання вбиває… Насуплена гордість 

Щоразу диктує як жити тобі… 

А хочеться просто знайти при нагоді 

Твій погляд, нехай і приносить він біль. 

 

Мовчання вбиває… Десь загнана мужність 

Усілася в кут, ледь жива, гомонить. 

А серце все просить слова невмирущі, 

Лишень відгукнись, полони мої сни. 

 

Мовчання вбиває… Нахабно і зверхньо, 

Пророчить постійно згорання пусте. 

І смерчем змітає з душевних поверхонь 

Осяйні дарунки, що Бог нам простер. 

 

17:37, 01.12.2018 рік. 

 

Зображення: http://www.logosaum.com 

Свидетельство о публикации № 105724
Просмотров: 10 | Рейтинг: 0
Добавлено: 01.12.2018 в 17:49
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
01.12.2018 19:25:03

Судьбой наколото,но вот беда: молчанье - золото...но не всегда! С теплом!

Войдите на сайт!
Александр Леонидович, да, к сожалению.... Большое Вам спасибо! Добра!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
черноморка черноморка
04.12.2018 7:26:54

Сподобалось глибиною i правдивiсттю, дякую!

Щасти Вам! З теплом Чорноморка

Войдите на сайт!
черноморка, вельми Вам вдячний за відгук!!! Наснаги!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Вера Деревская
04.12.2018 15:01:05

Гарно, мудро...Як іноді мовчання вбиває всі гарні почуття. а потім жалкуєм. але вже нема вороття.

Дякую за вірш. Щасти Вам!

Войдите на сайт!
ответ от Юрий Прокопенко на рецензию от Вера Деревская
Вера, дякую Вам за відгук!!! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!