Куди ж ти, Жiнко-Осене?

Як швидко гасне осені краса, 

І листя під ногами – буре тливо. 

Течуть крізь мене сірі небеса – 

І безмір цей спинити неможливо. 

 

Куди ж ти, Жінко-Осене, куди? 

Давай ще пораюємо хоч трішки! 

Заснуле літо бабине збуди, 

Бо так болить мій вік – твоя насмішка. 

 

Пусти мене у просторінь степів, 

Мій поводир зове мене на волю, 

Допоки ще мороз не засопів 

І душу не вколов до скрику й болю. 

 

Пусти туди, де йдуть ліси врозбрід, 

Де ще земля під трав’яним суконцем, 

Бо прокляну твій посірілий світ 

Сонцем! 

 

Свидетельство о публикации № 105245
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0
Добавлено: 03.11.2018 в 22:55
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
04.11.2018 7:23:06

Як не хочеться поспішати від цієі чарівноі краси до холодноі сірості...Як завжди - у захваті! З теплом!

Войдите на сайт!
Щиро-щиро дякую!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
04.11.2018 12:21:27

Дуже вдало і образно змальовані барви осені, Людочко!!! Творчого натхнення і миру над головою!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Дякую, Юрочко! І тобі, сонечко, творчого натхнення!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Вера Деревская
04.11.2018 17:27:23

Чудово!!!Але нам її не зупинити, лишається тількі насолоджуватись тимчасовою красою.З теплом!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Вера Деревская
Ото ж бо й воно - так швидко втікає! Дякую, Вірочко!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!