Ти – моя благодать неземна в суєті

Недосяжна і цим надзвичайно зваблива, 

Ти, неначе перлина бездонних глибин. 

Упірнути так легко, піднятись несила, 

У очах твоїх згуба, що кличе «Люби!» 

Ти і кисень даєш, щоб палало багаття, 

Мовби все як і треба, та це лиш міраж. 

Ти його забираєш, я знову в проклятті, 

Задихаюсь від болю, вмираю щораз. 

Отруїла мене ти, вселила зневіру, 

Розітнула безжально в безодні сумній. 

Ти мене воскрешаєш, мов лютого звіра, 

Щоб я квітку беріг десь покірно на дні. 

Ти – проблема чимала на ґрунті шаленства, 

Хаотичне нашестя стихійних видінь. 

Мантра снів, неабиякий витвір мистецтва, 

Ти – моя благодать неземна в суєті. 

 

21:20, 20.10.2018 рік. 

 

Зображення: https://m.aliexpress.com 

Свидетельство о публикации № 105024
Просмотров: 3 | Рейтинг: 0
Добавлено: 20.10.2018 в 21:52
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
21.10.2018 6:34:34

И только счастье может дать та неземная благодать! С наилучшими пожеланиями!

Войдите на сайт!
Александр Леонидович, большущее спасибо!!! Добра!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!