Він чекав від неї найтепліших слів

Він чекав від неї найтепліших слів, 

Крихту щирості крізь божевілля. 

Мимолітний погляд, іскорки малі, 

Шал вогню, щоб ворожив привільно. 

Та вона мовчала, наче світ мовчав, 

Цілий світ немов відрікся й згинув. 

Вже й не радий він її ясним очам, 

Мов би доля впнула ніж у спину. 

Він чекав на неї майже все життя, 

Скільки можна ще отак чекати? 

Навіть серце б дике він собі відтяв, 

Та не міг забути німб строкатий… 

Аури тепло, ласкаве й чепурне, 

Що так душу кликало в безмежжя. 

Де співав магічно їх обох кларнет 

У прекраснім розширі пожежі. 

 

22:26, 16.10.2018 рік. 

 

Зображення: https://wallpapers.99px.ru 

Свидетельство о публикации № 104969
Просмотров: 0 | Рейтинг: 0
Добавлено: 16.10.2018 в 22:56
Рецензии к произведению:
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!