Я космосом дихав

Я космосом дихав, нехай і холодним, 

Зате вільним був, хоч не довго, та все ж… 

У нім розгортався, отримав я в обмін 

На дзвін самоти мить надії без меж. 

Я космосом дихав, дебелим, морозним. 

І градус по Кельвіну кров розшивав. 

Режимом нуля гнав чортів одіозних, 

Що глумом спиняли найкращі дива. 

Я космосом дихав, розкішно прекрасним, 

Прадавнє й майбутнє, мов пазли складав. 

Зростала в мені віра в те, що не згасне 

Сузір’я Любов, десь у грізних льодах. 

 

22:22, 30.09.2018 рік. 

 

Зображення: https://printio.ru 

Свидетельство о публикации № 104773
Просмотров: 7 | Рейтинг: 0
Добавлено: 30.09.2018 в 22:33
Рецензии к произведению:
черноморка черноморка
01.10.2018 16:37:08

Так, навiть в холодному космосi без вiри i надii Любов на знайти!

Дякую, гарно! Щасти Вам!

Войдите на сайт!
черноморка, вельми Вам вдячний!!! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Вера Деревская
02.10.2018 13:01:40

Гарно, та загадково, а головне- з великою вірою до незгасимої Любові.Дякую за вірш.

Войдите на сайт!
ответ от Юрий Прокопенко на рецензию от Вера Деревская
Вера, дякую Вам за відгук!!! Благополуччя!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!