Хатинцi

Я по кармі – не міська людина, 

Утекла в село від суєти, 

В тім селі – жива одна хатина 

Й купи глини – вимерлі хати. 

 

Сонечко сповзло по павутинці, 

Вечір став за кленами, як тать… 

Хто ж це жив у цій сумній хатинці, 

У якої очі не блищать? 

 

Глухо стогнуть дерев’яні сходи… 

Я легеньким доторком руки 

Відчиняю двері до господи. 

В сінях – відра, в хаті – рушники. 

 

Ти і я – бабусі одинокі, 

Жде нас інтригуючий сюжет: 

Підбілю твої старенькі щоки, 

Наведу в кімнатах марафет. 

 

Сіра хата, мов старенька киця, 

Всілася на призьбу і дріма… 

Я протру запилені зіниці, 

Ти не будеш кинута й німа. 

 

Напиляю дров тобі багато, 

На Різдво порадує кутя. 

Ну так що, тепер моя ти, хато? 

Значить, дружба і нове життя! 

 

Свидетельство о публикации № 104741
Просмотров: 16 | Рейтинг: 0
Добавлено: 29.09.2018 в 18:11
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
29.09.2018 19:31:27

Красивий вірш про сьогодення в селі! Нехай щастить !!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Дякую, Юрчику!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Георгий Данко
29.09.2018 22:21:26

Старе не зрадить!

Щасти тобі, Людо!

Міста з,їдять себе самі, а от село буде жити!

З повагою, Г.Д.

Войдите на сайт!
черноморка черноморка
04.10.2018 19:48:30

Сльози навернулися вiд прочитаного, згадала село, де жили моi дiдусь i бабуся i те , що залишилося вiд красивого

колись великого села, ось такi хатинки одинокi стоять! Дякую, щасти Вам!

Войдите на сайт!
Эдуард Неганов
10.11.2018 18:02:47

Спасибо, Людмила, за тёплые чувства и замечательные стихи!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!