Я давно від радості далеко –
Хоч в холодну воду, хоч умри!
Спершу дратувала літня спека,
А тепер і осінь, і вітри.
Хризантеми ллють пахкі парфуми,
А мені – хоч за село втікай!
І болять під вечір жорстко думи,
Що забігти хочеться за край.
Вечір починає шарудіти,
Жовтень підкрадається, мов тать…
Як болять в душі дорослі діти,
Їхні долі скривджені болять.
Листотрус жовтавим листям сипле
І наносить купи до дверей…
Як дратує панство ненаситне
І байдужість більшості людей.
Ще гнітять жорстокість, біль і зради,
І сільські покинуті двори,
Казнокрадство в кожній гілці влади…
Як дратує осінь – хоч умри!
Дуже зворушливі рядки! Все тобі, Людочко, болить, бо ти маєш добре і вразливе серце!!! Добра і миру!!!