Змию спеку

А лиман – ось тут, як на долоні! 

Береги високі та криві. 

Цвіркуни – зеленокрилі коні – 

Розкричались голосно в траві. 

 

Білі хмари із пухкої вати 

У воді привільно розляглись. 

Хочеться вдихнути й закричати, 

І злетіти з чайками у вись! 

 

Падаю в солом’яну колиску, 

Тіло гладить ніжний вітерець, 

І, здається, Вічність – онде, близько, 

В небі йде за обрій навпростець. 

 

А як тільки полудень настане 

З муканням сільської череди, 

Змию спеку подихом лиману, 

Бризками синявої води. 

 

Свидетельство о публикации № 103821
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0
Добавлено: 31.07.2018 в 18:49
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
31.07.2018 20:11:54

Чудово написано! Нехай щастить!!!

Войдите на сайт!
Эдуард Неганов
03.08.2018 13:16:36

Дуже тепли вірші! Дякую, Людмила! Хай щастить!

Войдите на сайт!
Наташа Романова
03.08.2018 19:22:20

Гарно і суттєво. .

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!