Батьку, ти ж горіха не спиляй

На півдвору всівся наш горіх, 

Об веранду боком обіперся. 

Не бери на душу, батьку, гріх – 

Не спиляй горіха аж до серця. 

 

Серпень ліг на вицвіле рядно, 

Я косою сон його порушу. 

Заглядає гілля у вікно, 

А мені здається – прямо в душу. 

 

Шаленіє сонце у дворі, 

День принишк і ледве-ледве диха 

Копошиться батько у дворі, 

Бо робота – то його утіха. 

 

Я поїду… Осені розмай 

Розтечеться золотавим згустком. 

Батьку, ти ж горіха не спиляй, 

Бо в душі заскиглить болем пустка! 

 

Свидетельство о публикации № 103812
Просмотров: 14 | Рейтинг: 2
Добавлено: 30.07.2018 в 23:29
Рецензии к произведению:
Эдуард Неганов
31.07.2018 7:26:02

Дякую, Людмила за вірші в улюблені! Хай щастить!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Эдуард Неганов
І вам хай щастить! Дякую, що читаєте!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Александр Харчик
31.07.2018 7:42:18

Без ком... Браво!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Александр Харчик
ДЯ_КУ_Ю!!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Наташа Романова
31.07.2018 8:28:09

Дуже гарний вірш, наповнений теплом рідного дому.

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Наташа Романова
Дякую, Наталочко!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
31.07.2018 13:43:52

Дуже щирий і душевний вірш, Людочко!!! Дякую за теплоту, яка війнула віт цього вірша!!! Нехай щастить!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
І тобі, Юрчику, хай щастить!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!