Не весна то була, не весна...

Не весна то була, не весна… 

Лиш відлига незграбно зігріла. 

Не відразу гармидер впізнав, 

Не помітив, що саваном білим 

Вкрите серце, причому давно, 

І народжене в ньому з початку. 

Небо хмарами створить панно, 

Мов поставить на страту печатку. 

Навіть крига – прокляття німе, 

Не така як у всіх, своєрідна. 

Не прозора, з шершавим вінцем, 

Із відтінком окислення мідним. 

Це і є прояв пекла страшний, 

Я його не боюся, бо вкотре 

Переходжу до прикрощів жнив, 

Відчуваючи власний непотріб. 

Не весна то була, не весна… 

Лиш здалося, що щастя буває. 

Знов приходить пора мовчазна, 

Хижо вбивши розквітле буяння. 

 

12:22, 09.07.2018 рік. 

 

Зображення: http://moscowexp.ru 

Свидетельство о публикации № 103410
Просмотров: 5 | Рейтинг: 0
Добавлено: 09.07.2018 в 12:33
Рецензии к произведению:
черноморка черноморка
09.07.2018 15:04:27

Печаль, тревога и безнадежность - почему?! Состояние души.

Грустно и немного больно от прочитанного, хотя описано здорово,

Прочувствовала. Спасибо! Веры Вам, тепла и радости! Искренне черноморка

Войдите на сайт!
черноморка, благодарю Вас за отклик!!! Добра!!!!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!