***

*** 

 

У чарівливі вечори, 

Коли душа душі співала, 

Кохання дійсність фарбувало 

У найніжніші кольори. 

 

Від кого хто чого хотів? 

І не було обом спасіння… 

Цвіла поезія осіння 

У зливі слів і почуттів. 

 

Та стало все, чомусь, не миле. 

Ми розлучилися – так треба. 

І Муза утекла від тебе. 

У мене ліра заніміла… 

 

2018 

 

Свидетельство о публикации № 103364
Просмотров: 18 | Рейтинг: 0
Добавлено: 06.07.2018 в 12:42
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
06.07.2018 17:00:42

Любовь рождает наши строки давая жизни нам уроки...Хорошая работа! С теплом!

Войдите на сайт!
черноморка черноморка
06.07.2018 17:41:59

Ось таке воно, кохання! Хвилюючi рядки, дуже гарно!

Дякую, щасти Вам! З теплом!

Войдите на сайт!
Вера Деревская
06.07.2018 19:54:16

Гарно, трохи сумно, що розлука забирає з собою і музу, але в житті є ще багато гарного, коли муза знов повертається.. Щасти Вам!!!

Войдите на сайт!
Александр Харчик
06.07.2018 20:29:49

Душевна печаль, aле як гарно... Цвiла поэзiя осiння, у зливi cлiв i почуттiв. Шедевральна фраз! Браво! Щасти Вам!

Войдите на сайт!
Мария Мария
07.07.2018 15:30:57

Да, так бывает...

Спасибо!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!