Пустотливий Місяць

Шубовсть у воду, мляво розпростерся Місяць, 

Побігли кола концентричні навсібіч. 

Нема неначе кращого для тебе місця, 

Ніж поміж хвиль гойдатися у темну ніч. 

Розбіглись зорі, мов отара, з переляку, 

Пастух пропав, ніхто до купи не зжене. 

Зомліли верби, бачили вони всіляке… 

Такого дійства не було, невже кінець… 

Всьому живому, ач як розкричались сови! 

А Місяць, мов дитя, на хвилях пустував. 

Можливо й до лиця йому такі обнови, 

Та безлад він уносить неземний, овва! 

Розбурхав Сонце, те взяло мерщій за вухо 

На небо затягнуло розбишаку вмить. 

На місце й зір отару повернуло хутко, 

Порядок скрізь, світає, знов царює мир. 

 

9:24, 17.06.2018 рік. 

 

Зображення: https://www.pinterest.co.kr 

Свидетельство о публикации № 102978
Просмотров: 0 | Рейтинг: 0
Добавлено: 17.06.2018 в 10:32
Рецензии к произведению:
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!