Падаю глибоко в прірву...

Падаю глибоко в прірву, на гостре каміння, 

Стан мій критичний, ніхто не врятує, не жде. 

Казку забрали, надію збезчестили й тінню 

Біль устромив електроди, до кістки обдер. 

 

Струм перейшов у терпінні стонадцять елегій, 

Схоже, що навіть дістався до струн надтонких. 

Замість мелодій, написаних в радощах, скрегіт, 

Замість пісень, лиш мовчання, що йде крізь роки. 

 

Падаю глибоко в прірву, назад у провалля, 

Наче щось тягне бездушно в самісінький пал. 

Крила зламали, тримали за дурня, й повалять 

Міст у квітках, ось такий він невтішний фінал. 

 

14:34, 16.06.2018 рік. 

 

Зображення: http://vicer.ru 

Свидетельство о публикации № 102964
Просмотров: 1 | Рейтинг: 0
Добавлено: 16.06.2018 в 15:06
Рецензии к произведению:
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!