Вітри, вітри...

Вітри, вітри, степів моїх утіха, 

Сільська розрада, а під час і страх, 

О, скільки ж вас гніздилося у стріхах 

І ночувало теплих димарях. 

 

Вітри, вітри, всевладні і байдужі, 

Із крилами потужних вітряків, 

О, скільки ж вас пронизувало душі 

Моїх спочилих в часі земляків. 

 

Вітри, вітри, космічні таємниці, 

Ви за пустим селом наглядачі, 

В розбиті хатні б’єтеся зіниці 

І протягами плачете вночі. 

 

Вітри, вітри, в селі безлюдно й лунко, 

То в біле, то в зелене гусне час… 

І запахи, і сльози, й поцілунки 

Вітри спивали в кожного із нас. 

 

Нема від часу втечі і відключень. 

О, скільки вмерло і вмирає сіл… 

І з тими, хто пішов, нема сполучень… 

Вітри, вітри і пустки навдокіл… 

 

Свидетельство о публикации № 102718
Просмотров: 12 | Рейтинг: 0
Добавлено: 03.06.2018 в 15:30
Рецензии к произведению:
Мария Мария
04.06.2018 2:32:08

Так хочется верить, что снова будут ЖИТЬ села.

Спасибо за Вашу работу!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Мария Мария
Мария, не будут, они умирают бешенными темпами. К большому сожалению.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
08.06.2018 19:52:41

Так, Людочко, села вимирають і це незворотній процес!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Юрочко, це так болить. Я зараз перебуваю в підкиївській еміграції. Та тут у селах - одні замки, замочки й віли! І порівнюю з нашими селами. Тут всі мають по 2-3 роботи, заробляють гарні гроші. Тут навіть пенсії в людей вищі - це щоб не піднімалися на боротьбу. Так противно все. І я працюю багато й тяжко. Правда, в державному закладі. Дуже сумую за домом, за батьком, за донькою і внучкою. Але якби я була вдома, то практично не змогла б їм допомагати.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!