Якби ж ти знав

Мій любий друже, ти не падай духом 

І не ховайся в мушлю-віртуал. 

Он за вікном – квіткова заворуха, 

І день зайшов у сонячний портал. 

 

Свій корабель з обшарпаним вітрилом 

Припнув до безнадії без вагань. 

Чого ридаєш і складаєш крила, 

Марнієш від нездійснених кохань? 

 

Твоє кохання – тільки купка жару 

І нереальний ілюзорний світ, 

І схоже на заслужену покару 

З різницею у цілих тридцять літ. 

 

Що ж ти зробила, звабнице-любове? 

Не ту, не ту на старості зустрів! 

Летить у небо – поле волошкове – 

До безнадії стільки ніжних слів. 

 

А день сміється, сонячно іскриться, 

Купається у розмаїтті трав… 

А в дівчинки є інша таємниця… 

Якби ж ти розумів, якби ж ти знав. 

Свидетельство о публикации № 102531
Просмотров: 5 | Рейтинг: 0
Добавлено: 23.05.2018 в 22:26
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
08.06.2018 19:47:21

Часто доля підносить нам сюрпризи!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Нечасто, але точно підносить. Просто чоловіки повинні більш тверезо ставитися до реалій життя. а то так багато чоловіків часто задивляються і закохуються в зовсім юних, кидаючи своїх дружин, дітей. А потім та любов так швидко проходить, бо якій дівчині потрібен старий. Потім каються, а пізно - колишня дружина не приймає назад. Так таким і треба. Сміюся, звичайно.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!