Як добре в тиші

Як добре в присмерк синіх вечорів, 

Коли повітря спогади колише, 

Закутатись у теплу ніжну тишу, 

Сховатись від пронизливих вітрів. 

 

А за вікном – то осінь, то зима, 

Течуть думки із пам’яті щемкої, 

Згортають пазли долі у сувої… 

Та де ж той спокій? Спокою нема. 

 

Здається, він – на відстані руки! 

Затримати б усі його маршрути 

І про заплічник з досвідом забути – 

Які ж гіркі життєві щільники. 

 

Як добре в тиші, та болять знання. 

Насіння стигле теж тяжким буває, 

І хата в мене – ой-ой-ой – не скраю, 

Та все чогось блукаю навмання. 

 

А синій вечір у мій сад забрів, 

У хаті пічка вогнедимно дише… 

Душа чекає спокій, вірші пише 

Й ховається від холоду й вітрів. 

 

Свидетельство о публикации № 102530
Просмотров: 7 | Рейтинг: 0
Добавлено: 23.05.2018 в 22:24
Рецензии к произведению:
Наташа Романова
24.05.2018 8:42:56

Нехай душа знайде рівновагу та тепло!

Сподобався Ваш вірш Людмила.

Войдите на сайт!
Людмила, так!)) Рада поверненню)

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Наташа Романова
Наталочко, дякую! Як добре, що сайт запрацював знову!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
08.06.2018 19:44:24

Чудова лірика, Людочко!!! Нехай щастить!!!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!