Дощ

Всю ніч струмки прозороі води 

Звеніли кришталем по підвіконню. 

Думками лину я туди, 

Де водоспаду шум і голосів відлуння. 

Вода біжить, стіка... То хмара попeляста плаче 

По променистим дням, за теплою росою. 

Я віддаю дощу своі усі невдачі. 

Хай змиє іх холодною сльозою. 

Я віддаю питання всі і сумніви 

Тим струменям води небесним. 

Нехай потоками стікаються безумними. 

Несуть іх в прірву, в ріку, в бездну! 

Сама ніяк тeпeр не втямлю, 

Як жити далі, маючи всередині таку тeрпку Свободу. 

Та твердині тужінню віддам я 

Своі останні пути... Пірну в життя, як в дивну пригоду! 

Свидетельство о публикации № 101883
Просмотров: 11 | Рейтинг: 0
Добавлено: 19.04.2018 в 14:14
Рецензии к произведению:
Виктория Подолянчук
10.06.2018 19:50:49

Красивий, щирий вірш про почуття, близькі, я думаю, кожному... Як важливо відпустити все, що засмучує і не дає рухатись далі.

Натхнення Вам і душевної гармонії! З повагою, Вікторія.

Войдите на сайт!
ответ от Ангeліна Ічко на рецензию от Виктория Подолянчук
Виктория , дякую, приємно. Так, важливо навчітися відпускати усe бeнтeжнe і йти впeрeд. Вам гарного дня!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!