Очі кольору синього неба...

Тепла ніч за вікном весняна, 

і годинник свій час відбиває. 

Сон пройшов,і я знову сумна. 

Лише в снах я тебе обіймаю. 

Очі кольору синього неба, 

такі рідні,та дуже сумні... 

Так самотньо,коханий,без тебе... 

Ти сьогодні приснився мені. 

І не вперше...Я все розумію... 

Уві сні переплутався час. 

Сон чи дійсність,чи може надія? 

Бо нема уже більше НАС... 

Тепер порізно ми існуєм - 

ти на небі,а я на землі... 

Я тепло твоє не відчую... 

Ми листочки на різнім гіллі... 

Місяць сяйвом своїм не зігріє, 

і весна не покличе нас. 

Полетять із вітром надії... 

І чомусь не лікує час... 

Свидетельство о публикации № 101785
Просмотров: 5 | Рейтинг: 0
Добавлено: 14.04.2018 в 18:46
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
14.04.2018 19:36:47

Дуже ніжно написано!!!

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Юрій Балюк
Юрій, дякую.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Вера Деревская
14.04.2018 21:59:29

Дуже зворушливо написано...Дійсно, коли двоє в різних мирах, сум та біль час не лікує...Але треба жити, а пам.ть про коханого хай зігріває Вас.Дякую за вірш, я розділяю ваш сум.

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Вера Деревская
Вера, дякую за теплі слова.З повагою!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Наташа Романова
15.04.2018 0:25:31

Час дійсно не лікує. Нас лікують події, люди, що поруч. Нехай спогади будуть тільки теплими, а новий день приносить новий привід для посмішки.

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Наташа Романова
Наташа, спасибі.Мене надихають на життя онуки.З теплом!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!