Так хочеться до мами

Життя – це чорно-біла шахівниця 

Із радощів маленьких та невдач… 

Тепер мені щоночі мама сниться 

І з неба каже: «Донечко, не плач». 

 

Коли мене життя дощами крило 

І зводило надії нанівець, 

Як часто під мої ослаблі крила 

Ти посилала теплий вітерець. 

 

Бувало, що проблем було надміру, 

Гніздилися поразки, мов рої, 

Тоді у мене ти вселяла віру 

І проганяла сумніви мої. 

 

Молитва пахне вітром і бузками, 

Весняним духом пряної землі… 

Як хочеться до мамочки, до мами, 

Скупатися в любові і теплі. 

 

Думки, думки, нанизані в намисто, 

Болюча пам’ять – цяточка свята… 

І я лечу у сонячне дитинство, 

Де мама й досі ніжно пригорта… 

Свидетельство о публикации № 101469
Просмотров: 18 | Рейтинг: 1
Добавлено: 03.04.2018 в 18:09
Рецензии к произведению:
Юрій Балюк
03.04.2018 19:33:21

Дуже зворушливий вірш, Людочко!!!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Юрочко, дякую. Мама, майже здорова і повна фізичних сил, пішла на той світ, бо відірвався тромб, за 3 хвилини померла. Мені її так не вистачає у цьому тяжкому житті.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Наташа Романова
03.04.2018 19:57:59

Дійсно, зворушливі та лагідні рядки. Дякую Вам за вірш.

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Наташа Романова
Дякую, Наталочко!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!