ДОБРЕ СЕРЦЕ

Жив безхатченко один. 

Значить був нічий він син, 

бо не мав матусі,тата, 

і не мав своєї хати. 

Ще недавно мав родину, 

і батьки любили сина. 

Та із гір зійшла лавина... 

Там загинула родина... 

У селі рідні не мав, 

сиротою Йванко став. 

Нікому його ростити - 

в дитбудинку має жити... 

Не хотів туди Іванко - 

тож зібрався спозаранку, 

свої речі швидко склав - 

в місто сам помандрував. 

 

Як батьків його не стало- 

десять літ йому минало. 

Був хлопчина роботящий, 

не який-бо там ледащо! 

В місті швидко він прижився, 

із хлопцями подружився. 

Ті не мали теж родини. 

Мили з хлопцями машини, 

заробляли на харчі. 

Потім пізно уночі 

йшли до старого підвалу, 

де тепер і ночували, 

у коробках з-під сміття... 

Ось таке було життя. 

Ніколи було й присісти, 

і завжди хотілось їсти... 

Та одне Іванко знав, 

що чужого він не брав. 

Красти - це великий гріх! 

Працював,де тільки міг, 

на харчі сам заробляв. 

Ворогів Іван не мав. 

З хлопцями завжди ділився. 

Із таким життям змирився. 

 

Якось він дворами брів - 

діда одного зустрів. 

Сам старенький жив у хаті. 

Жив бідненько,небагато. 

Про дітей його не чули 

(мабуть,дідуся забули)... 

Пожалів дідусь малого, 

в нього ж не було нікого... 

Все розпитував хлоп"я, 

чи у нього є сім"я, 

чого сам тепер лишився, 

звідкіля сюди прибився. 

Дід хлопчину годував, 

а Іван розповідав... 

 

Зачастив Іван до хати 

з дідусем порозмовляти. 

Той Іванка пригощав, 

ума-розуму повчав. 

Дід сподобався малому. 

тож допомагав по дому, 

хату вдвох ремонтували, 

разом і відпочивали... 

 

Добре,що малого стрів! 

З ним дідусь помолодів. 

Що для щастя йому треба? 

Пригорта хлоп"я до себе... 

Дід Іванка залишив, 

щиро його полюбив 

за його дбайливі руки. 

Став Іванко за онука... 

 

Ось і розповідь уся. 

Добре серце в дідуся. 

 

 

Свидетельство о публикации № 101277
Просмотров: 16 | Рейтинг: 0
Добавлено: 26.03.2018 в 15:12
Рецензии к произведению:
Наташа Романова
26.03.2018 15:18:57

Якби ж і в житті все складалось ось так добре, щоб ті, хто потрарпив в біду не розчарувалися у житті, а ті що поруч могли відчувати чужу скруту і допомогти при нагоді.

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Наташа Романова
Наташа,спасибі.Хочеться,щоб діти мали співчуття до чужої біди

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Антонина Рябко
27.03.2018 9:55:11

Вірш вразив і болем,і добротою,і теплом!Дякую!!!

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Антонина Рябко
Антонина, спасибі,дуже приємно

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Надежда Крайнюк
08.11.2018 22:12:27

Знаю про такий випадок. Було це в місті. Прихистила старенька бабуся дівчину-студентку, у якої не було батьків. Стала Алла бабусі за онучку. Так і дожила вона з тією дівчиною. Теж добре серце мала. Дякую за вірш!

Войдите на сайт!
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Надежда Крайнюк
Надежда , спасибо.Приятно,когда в нашем жестоком мире присутствует ещё человеческая доброта и сочувствие к чужой боли.С теплом!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій SHTORM
09.11.2018 9:20:45

Як серце крається, коли відчуваєш, що десь є діти, яких вже не прихистять рідні батьки. І як добре, що є такі найлюдяніші серця, про що так проникливо Ви розповіли. Сам рано залишився без батька, без чоловічої підтримки, пробиваючись в цьому житті сам, тому добре розумію таку доброту, як в випадку з Вашого вірша. З повагою і теплом.

Войдите на сайт!
ответ от Юрій SHTORM на ответ от Светлана Левшина
Светлана, моє особисто дитинство пройшло з батьком, в повній сім*ї, про що згадую завжди з теплом. Але потім, коли молодому юнаку саме була потрібна чоловіча підтримка, його раптово не стало від раку, тому я добре розумію і Вас, і всіх, кому було важко без батьків, через що так завжди болить серце саме за дітей. З повагою і теплом.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
ответ от Светлана Левшина на рецензию от Юрій SHTORM
Юрій ,я також зростала без батька.Ми з мамою жили разом з дідусем та бабусею.У нас у селі їх дуже любили і поважали.Завдяки їх вихованню у моєму серці любов і повага до людей,щирість у відносинах та співчуття до чужоїї болі.Я їм дуже вдячна.Про них у мене є оповідання Казкова країна під назвою "щасливе дитинство".З теплом!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!