Обабiч дороги

Обабіч дороги, що в балку вела, 

Ще й досі хатина стоїть край села. 

Не зовсім нова, та й не дуже стара, 

На вулицю сумно з бузку визира. 

І дах ще добротний, і справний димар 

Вдивляється оком у сутінки хмар. 

Рукатий горіх, як розніжений пан, 

Привільно розлігся на сірий паркан. 

Та тільки не в тому проблема й біда, 

Що фарбу на вікнах погода з’їда. 

А спився хазяїн – це не відкриття – 

В селі ж без роботи немає життя. 

Не сходили зморшки в хазяйки з чола, 

Від горя змарніла, заслабла, злягла. 

Та тільки не в цьому проблема і суть – 

Багато людей так по селах живуть. 

Та хтось із сусідів тоді підстеріг, 

Що всілося горе цим двом на поріг. 

Паркан постарів і схилився набік, 

Згорбатились хата і хлів через рік. 

Присіла печаль під зчорнілим вікном, 

Впилася із яблук опалих вином. 

Злякалася хата, долаючи втому, 

Що більше вона не потрібна нікому… 

І вп’яте вже осінь в цей двір забрела… 

Вмира тихо хата – обуза села. 

 

 

 

Свидетельство о публикации № 101268
Просмотров: 9 | Рейтинг: 0
Добавлено: 25.03.2018 в 17:57
Рецензии к произведению:
Александр Леонидович Ткачук
25.03.2018 18:56:15

Ваша робота - наш сільський біль...А я так і не наважився на публікацію - боюся - мене не всі зрозуміють у цій темі.Дякую Вам за правду життя!

Войдите на сайт!
Олександре, не бійтеся, ми пишемо правду, а хто як розуміє - то їхня проблема. Так що друкуйте свій біль!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Юрій Балюк
25.03.2018 20:05:47

Багато таких хат стоїть по селах, хазяйни яких пустилися берега і стали нікому непотрібними, а головне самим собі. Це горе всієї України!

Войдите на сайт!
ответ от Людмила Юферова на рецензию от Юрій Балюк
Село просто знищують, щоб заволодіти ще й тими землями, бо в недалекому майбутньому хочуть монополії створювати на виробництво усієї с/г продукції.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!