Зима приспала...

Зима приспала весняну погоду, 

Морозів скаженіє апетит. 

О, як болить обдурена свобода, 

Війна, жорстокість, брехні, геноцид. 

 

І небо сіре, неймовірно сіре! 

І волю вже стриножили вітри! 

О, де ж ти, Весно? Боляче без віри – 

Хоч стій, хоч плач, хоч з Богом говори. 

 

Здається, що відлига й не настане, 

Противно від морозів-хижаків… 

О, де ж ти, Сонце? У снігах майдани, 

Й болить душа від кривди і кийків. 

 

Нас б’ють невдачі, мабуть, помилково, 

Й до часу – непросвітлена блакить… 

І тільки слово, ще не вбите слово, 

До Бога із молитвою летить! 

 

 

Свидетельство о публикации № 101240
Просмотров: 18 | Рейтинг: 0
Добавлено: 24.03.2018 в 15:09
Рецензии к произведению:
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!