Темно в підвалах…

Зламане дерево. Тиша незвична… 

Навіть ворони сховались, мовчать. 

Люди зі схованок боязно вийшли, 

Діти нагадують диких вовчат. 

Темно в підвалах… Лиш чути жіночий 

Шепіт: — Як страшно… Тремтить дітвора… 

В дім залетіла ракета впівночі, 

Вирва глибока на місці двора. 

Все, що вціліло, несуть до підвалу. 

Холодно… треба зігріти дітей. 

Мовчки ворожу клянуть всі навалу. 

І з нетерпінням чекають вістей. 

Дівчинка гладить ведмедика ручкою: 

— Скоро вже! Скоро! Повернеться тато! 

Плаче над сказаним словом онукою, 

Рідна бабуня… Зруйнована хата. 

Кутає донька маленьке дитятко… 

Далі, як жити? Не знає ніхто. 

Чим натопити, і їжу де взяти? 

Знищений одяг, вціліло пальто… 

Журиться мати, та люди — не звірі, 

Їм помагають гуртом, всім селом. 

А в надвечір’ї обличчя всіх сірі — 

Смерть знов ховала когось під крилом. 

 

27. 02. 2018 рік 

Картинка з інтернету 

 

Дякую Едуарду Неганову за натхнення 

http://tvoistihi.com.ua/article/100538 

 

Свидетельство о публикации № 100910
Просмотров: 31 | Рейтинг: 3
Добавлено: 12.03.2018 в 21:19
Рецензии к произведению:
Юлия Уорнер
12.03.2018 21:21:56

Сумно і страшно.

Войдите на сайт!
Эдуард Неганов
12.03.2018 21:38:09

Написано мастерски! Стихи проникают в глубину души! Респект!

И дякую за натхнення!

Войдите на сайт!
Вера Деревская
12.03.2018 21:50:12

Болючі рядки проникають до самого серця, а як там, у цьому пеклі навіть неможливо сприйняти все це, що є дійсністю...Дякую Надія-сильно та зворушливо написано, і як вже хочеться всім почути, що вже прийшов мир до України..Заберу до себе у копілку.

.З повагою до Вас!!!

Войдите на сайт!
Наташа Романова
12.03.2018 22:45:45

Смерть поховала, когось, під крилом.

Сумні рядки... страшна правда. Діти мають рости в мирі.

Войдите на сайт!
Борис Костинский
13.03.2018 0:00:51

Гарно! В усіх відношеннях!

Войдите на сайт!
Александр Харчик
13.03.2018 8:45:10

Дуже зворушливий i по справжньому вiрш... Дякую за таку прекрасну поэзiю!

Войдите на сайт!
Ия Чигирина
13.03.2018 11:57:33

Темно в коморах… темрява в душах…

Нищать домівки, вбивають дітей...

Крається серце, сльозоньки душать:

«Зглянтеся, люди!» Не чути людей…

=

Ох, Надієчку, як же все це моторошно та страшно…

Читаю твій вірш, а серце холоне від болю…

Низенький тобі, уклін за таку високу поезію.

Хай закінчиться війна і в душах наших…

Щастя тобі та МИРУ – всім!

З теплом та повагою.

Войдите на сайт!
ответ от Надежда Крайнюк на рецензию от Ия Чигирина
Ія, отак і я , та й не тільки я, не можу заспокоїтись від того, що твориться. А що ми можемо? Тільки пишемо, Дякую обі за відгук та співучасть. Всого тобі найкращого. Головне — МИРУ!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
yulia kyropata
13.03.2018 21:47:58

страшна,жахлива правда...

Так написали,що мороз по шкірі...

Ви написали ,а я кожен рядок наяву побачила...

Крізь сльози...

Войдите на сайт!
ответ от Надежда Крайнюк на рецензию от yulia kyropata
yulia, дякую! Тобі хвилюватися не можна! Все наладиться. Жаль тільки наших воїнів, яких втратила країна. ***Щасти!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Ольга Липа
27.03.2018 20:21:54

Весь жах війни, пронизує рядки Вашого вірша, сильно і страшно...

Божих Благословінь нам усім... небесні покої загиблим...

Войдите на сайт!
ответ от Надежда Крайнюк на рецензию от Ольга Липа
Ольга, дякую Вам. Я от намагаюсь уявити себе на місці цих людей, які страждають від війни. Мене охоплює жах... А взвгалі миром у світі і не пахне. І це страшно.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!