Зайвий доказ.

Війна іде поміж двома світами – 

З старим світоглядом орди, 

Та за наш власний дім під небесами, 

Тому і скаженіють так імперські пси. 

 

І це, ще тільки зайвий доказ 

Війни рашизму проти нас, 

Як в тій імперії звелося в фокус - 

Всім покидькам гукнути «фас!» 

 

І пре на нас навалою непотріб, 

Як за них вирішить пуйло, 

Баранів натовпом та вроздріб, 

Бо там і розуму ніколи не було. 

 

Лиш звикли тільки бути стадом 

За стільки років під кремлем, 

Що краще їм з кремлівським гадом, 

В звичнім багні простим нулем. 

 

Рабам не зрозуміти вже ніколи, 

Що і Майдан був за свободу Духу. 

Та тим «совкам» - лиш бруд полови, 

Як по собі, завжди скакали за макуху. 

 

Та де ж баранам це і зрозуміти, 

Коли за них лиш думали вожді. 

Понос словесний будуть лити, 

З яким підступно лізуть навкруги. 

 

Та, вже не «ваті» рот свій роззявляти 

В тім, як ворожу пхають пропаганду. 

За стільки років що могли оте блювати, 

Навіть в «совку», саджали на баланду. 

 

Але ж згадають про «свободу слова», 

Яку в кремлі і вміють тільки ґвалтувати, 

Бо так крикливістю і можуть безголово 

За істеричністю зрадливість приховати. 

 

Та тільки себе правими вважати, 

Як тому вчили ідеологи брехні, 

Бо, де ж тій «ваті» тої правди взяти, 

Як тільки те, що їх влаштує по собі. 

 

Слов’янське «братство» ще вплетуть, 

Але, чомусь, не з усіма в усьому світі, 

А з тими лиш, що за «порєбріком» живуть. 

А хтось, за Україну до останньої вже миті… 

 

Як спекулюють ще і пам'яттю наших батьків, 

Що всім здобули перемогу над фашизмом, 

Коли фашизм кремлівських вже катів, 

Пре на дітей їх кровожерливим рашизмом. 

 

Ще й «громадянською» війну назвуть, 

Аби за цим лиш приховати окупацію. 

І вбивствам виправдання всі знайдуть, 

Щоби не видно було власну деградацію. 

 

Бо, найпідступнішими були ті завжди, 

Що галасливо нібито за правду виступають, 

А повернути намагаються старі часи, 

З яких різні потвори ще і досі виринають. 

 

«Риганута» банда недобитих яничар, 

Що країну всю спустошила до тла, 

Отримавши з кремля за зраду гонорар, 

На те гендлярство вимагає ще й «права». 

 

Хронічно хто з «совка» глухий, 

Того цікавить тільки лиш своє. 

Тому, навмисно до всього сліпий, 

Аби лиш повернути знов старе. 

 

Війни кремлівської біснується чума, 

Безкарно смерть гуляє по землі. 

То скільки ще потрібно в світі зла, 

Щоб до імперської дійшло юрби. 

 

Ми двадцять років тільки й чули 

Оті імперські за «совком» волання. 

Які країну всю в минуле і тягнули, 

Що й під війну віддали на заклання. 

 

За стільки років, досі не сприйняти 

Країну ту, де стільки вже живуть... 

Тож, вийшов час з глухими розмовляти, 

Коли вже вороги в наш дім війною пруть. 

 

І ця війна саме з кремля вже довела: 

Кремлю де гірше, тім йому і краще. 

Тому і пре на нас його тупа та сарана, 

Не дати на ноги нам стати щоб нізащо. 

 

Але, не віддамо кремлівським тарганам 

Ні пам'ять предків, ні країну в їх орду. 

І хай там бісяться до сказу по куткам. 

До «руськаміра» шлях їм вільний у тайгу. 

 

У нас один народ в єдиній Україні, 

Не два, не три, як хтось там ділить. 

Хто не збагнув цього ще і донині, 

Того довіку вже ніхто не зцілить. 

 

Своїх ніде не полишаємо ніколи, 

Як на відміну тих, кому «народять баби ще», 

Бо, ціну знаємо життю, попри долі уколи, 

Яке б там ні ліпили провокатори кліше. 

 

В будь який час ми друзям завжди раді, 

І з адекватними завжди в порозумінні, 

Та, лиш підступності ворожій, як і зраді 

В наш дім до нас закритий шлях віднині. 

 

Як зовсім «не жіноче у війни обличчя», 

Де, або тебе ворог знищить, або ти його, 

Коли орда сил темних пре із потойбіччя, 

Щоб знову мир перетворити наш в ніщо. 

 

Та наволоч рашистська хай запам’ятає, 

Що з кожного по справах і спитають. 

І хай собі там ще гарчить шакалів зграя, 

Та прийде час, і всі хвости повідривають. 

_________________________________ 

(100 рядків нотаток з військового блокнота в місцях подій) 

 

© Copyright: Юрій SHTORM
Свидетельство о публикации № 100601
Просмотров: 17 | Рейтинг: 0
Добавлено: 27.02.2018 в 19:27
Рецензии к произведению:
Вера Деревская
27.02.2018 21:19:57

Відчувається крик душі з тих місць, де разруха, горе, де дивитесь смерті в обличчя з мужністю та великим бажанням здобути мир раз і назавжди, відчувається велика ненависть до ворога, до брехні. до несправедливості...Але бережіть себе, повертайтесь живими та здоровими...Такі люди дуже потрібні і мирній Україні, потрібні рідним, друзям...З повагою та хай Вам щастить в усьому!!!З теплом душі.

Войдите на сайт!
ответ от Юрій SHTORM на рецензию от Вера Деревская
Вера, це не крик, бо кричати глухим марно, це твереза об*єктивна аналітика реалій, через знання якої ми і здобудемо мир для наших дітей, щоб ніколи вже совкова зараза не заважала їхньому життю. Дякую за підтримку і співзвучність розуміння.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Эдуард Неганов
28.02.2018 11:05:02

Кричит поэт разрывом слова,

Душа страдает от вранья...

А он туда - за правду снова!

За мир для нас, он там друзья! Спасибо, Юрий, за прекрасные строки!

Войдите на сайт!
ответ от Юрій SHTORM на рецензию от Эдуард Неганов
Эдуард, так Эд, больше всего обидно, что наше поколение потеряло только столько времени впустую из-за этого совкового имперского бреда, что уже и призвал в нам дом и войну для собственного самосохранения той совковой быдломассы. Но, мы уже не сдадимся и своего добьёмся, а кто не желает жить по законам нашей страны, нашего народа, тот пусть и валит с пляжа нафик. Таким здесь больше не обломится. Спасибо за поддержку и солидарность восприятия.

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
yulia kyropata
14.04.2018 21:34:19

Дуже тяжко , дуже боляче.

І коли уже буде кінець цій підлій війні?..

Бережи себе!

Войдите на сайт!
ответ от Юрій SHTORM на рецензию от yulia kyropata
yulia, дякую, сонечко, та поздоровляю з народженням твого власного сонечка, хай вам всім світить тільки сонце щастя, і щоби ніколи не було відчуття болю та смутку. Щасти!

Войдите на сайт или зарегистрируйтесь
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!