Нічне

Кватирка протягом регоче, 

За хмару зачепився сон, 

І витікає в прірву ночі 

Думок розбурханий озон. 

 

Видзенькують зірчасті рими 

Об лезо вітра-палаша, 

А за фіранками старими 

Дрижить сполохана душа. 

 

Стою, притиснувшись до світла, 

Що м’яко з місяця тече, 

А холод зимного повітря 

Стиска оголене плече. 

 

А ніч майстерна у роботі – 

Вона художника незгірш! 

У напівсписанім блокноті 

Безжально мій шматує вірш. 

 

Свидетельство о публикации № 100278
Просмотров: 12 | Рейтинг: 0
Добавлено: 08.02.2018 в 11:48
Рецензии к произведению:
Юрий Балюк
08.02.2018 13:31:32

Лірично, віє прохолодою самотності! Нехай щастить!!!

Войдите на сайт!
Наташа Романова
08.02.2018 13:33:47

Людмила, дуже гарний вірш. Чудові поєднання образів. Загадкова ніч. А вірші нехай існують.

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!