Летіть, думки

Лапатих ос виспівують рої, 

Збиваючись у білу колотнечу… 

Думки смалкі розвихрили мої – 

Хурделити я їм не заперечу. 

 

Летіть, думки, в заобрійні світи, 

Обсядьте густо золоті дерева. 

Ви ж так зуміли душу напекти, 

Що та, як рана, зболено-рожева. 

 

Із лавочки змету синяву тінь 

І витопчу сніги крихкі до хруму… 

Я змерзла від невдач і від падінь, 

Від спогадів і від мелодій суму. 

 

Свидетельство о публикации № 100103
Просмотров: 12 | Рейтинг: 0
Добавлено: 29.01.2018 в 20:43
Рецензии к произведению:
Наташа Романова
29.01.2018 20:53:39

Весняного Вам настрою та лагідного сонця. З теплом Наташа.

Войдите на сайт!
Юрій Балюк
30.01.2018 20:16:37

Нехай думки частіше приносять приємні спогади!!!

Войдите на сайт!
Для возможности добавления рецензий, войдите на сайт!